Директор

Олійник Андрій Іванович

Дистанційна освіта
Інформаційна сторінка заступника директора з виховної роботи Нюнюк Н.С.
Інформаційна сторінка заступника директора з навчально-виховної роботи Коротун В.Л.
Робота на фестиваль методичних ідей

                                                   Відділ освіти

              Куп’янської районної  державної адміністрації Харківської області

 

Гусинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Куп’янської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

 

 

Лінгвістичні казки, віршовані правила,

загадки та дидактичні ігри

з української мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2016

 

 

 

Автор-упорядник (або автор-укладач):

Коротун Валентина Леонідівна, вчитель початкових класів Гусинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Куп’янської районної ради Харківської області, спеціаліст вищої категорії; Карацюба Лариса Миколаївна, вчитель початкових класів Моначинівського НВК Куп’янської районної ради Харківської області, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.

 

Коротун В.Л., Карацюба Л.М.  Лінгвістичні казки, віршовані правила, загадки та дидактичні ігри з української мови / В.Л.Коротун, Л.М.Карацюба. – Куп’янськ: 2015. –36 с.

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Передмова………………………………………………………………………4

Серія 1. Навчання грамоти

І. Голосні звуки і букви………………………………………………………..5

ІІ. Лінгвістичні казки…………………………………………………………..7

Серія 2. Повторення і узагальнення знань про звуки і букви

І. Звуки і букви………………………………………………………….………9

ІІ. Українська абетка……………………………………………………….…...9

ІІІ. Голосні звуки……………………………………………………………....10

ІV. Приголосні звуки………………………………………………………......10

V. Позначення м’якості приголосних знаком м’якшення………………........12

VІ. Апостроф…………………………………………………………………...12

VІІ. Дж, дз……………………………………………………………………...13

Серія 3. Мова і мовлення

І. Усне і писемне мовлення……………………………………………..……..14

ІІ. Вірші про книгу…………………………………………………………..…15

ІІІ. Слова ввічливості……………………………………………………….…16

ІV. Текст…………………………………………………………………..….....17

Серія 4. Речення. Розділові знаки

І. Види речень за метою висловлювання та інтонацією………………….......19

ІІ. Розділові знаки……………………………………………………………...20

ІІІ. Члени речення……………………………………………………………....21

Серія 5. Слова. Значення слова

І. Слова, що мають декілька значень……………………………………….....22

ІІ. Слова, які звучать і пишуться однаково…………………………………...23

ІІІ. Слова з прямим і переносним значенням………………………………....24

ІV. Слова протилежні за значенням……………………………………....……25

V. Будова слова…………………………………………………………..……..26

VІ. Чергування голосних звуків у корені слова………………………..…….28

VІІ. Чергування приголосних звуків у корені слів………………………..….29

VІІІ. Вимова і правопис слів з ненаголошеними  [е], [и] в коренях…...……29

ІХ. Правопис префіксів роз-, без-, з- (с-)………………………………….….30

Х. Апостроф після префіксів……………………………………………….......31

Серія 6. Частини мови

І. Лінгвістичні казки і вірші про частини………………………………….......33

ІІ. Рід іменників……………………………………………………………...….35

ІІІ. Відмінювання іменників………………………………………………....….37

ІV. Прикметники…………………………………………………………....…...38

V. Дієслово……………………………………………………………...……….39

VІ. Займенник……………………………………………………………....……41

VІІ. Сполучник…………………………………………………………....…….42

VІІІ. Числівник……………………………………………………………........42

Серія 7. Весела граматика

І. Мовні загадки-жарти……………………………………………………...….43

 

Передмова

«Хочеш добра своїй нації – не нехтуй

                                                        рідною мовою…»

Мова в житті особистості – це не лише граматика і правопис, а комплекс пов'язаний із культурою людини, її світоглядом: «Без літературної мови, – зазначав видатний український учений-лінгвіст, педагог і просвітитель професор Іван Іванович Огієнко, – цієї національної підвалини соборності народу, не може бути повноцінної нації.

«Освіта – основа розвитку особистості, суспільства нації та держави, запорука майбутнього України», – говориться в Національній доктрині розвитку освіти.

«У державі      створюється система безперервної мовної освіти, що забезпечує обов’язкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливість опанувати рідну (національну) і практично володіти хоча б однією іноземною мовою». (Національна        доктрина розвитку освіти 17.04.2002 року).

Ґрунтовне засвоєння у школі програмного теоретичного і практичного матеріалу з мови є одним з важливих етапів форм культури особистості.

Питання ґрунтовної підготовки молодших школярів постійно хвилює всіх, а насамперед вчителя.

Буває, учні виконують багато вправ, однак очікувані успіхи не приходять. Чому? Як організувати процес пізнання, щоб навчання стало для дитини натхненою, захопливою працею, щоб в очах малюка не згас вогник допитливості?     

Відомо, що навчати можна того, хто бажає вчитися. Учні – не виняток із цієї істини. Навчання рідної мови в початкових класах має бути осяяне фантазією, казкою, грою, красою природи, самобутньою творчістю дітей.

Матеріал на уроках не завжди цікавий. Є ускладнений, тому на таких заняттях помічаєш пасивність, втому, недисциплінованість, байдужість.

Щоб зацікавити вихованців, я намагаюся знайти форми подачі та засвоєння матеріалу, які б викликали інтерес до знань. Готуючись до уроку, продумую, яку б проблему, мовленнєву, ігрову ситуацію створити, як мотивувати необхідність вивчення цього матеріалу, щоб учні мимоволі спрямували свою увагу, активізували пам'ять, мислення на засвоєння нових знань.

І в цьому мені допомагає на уроках української мови використання різних цікавих вправ, віршованих правил, лінгвістичних казок, лічилок, загадок, схем, малюнків, які підвищують інтерес до знань, сприяють швидкому запам’ятовуванню правил, орфограм. За певний період своєї роботи я їх зібрала і систематизувала.

Уроки з елементами гри, казковості, подорожі, з проблемно-пошуковими ситуаціями на етапі засвоєння нових знань чи застосування їх на практиці дають змогу дітям працювати зацікавлено, активно.

Звичайно, зловживати іграми та цікавими завданнями не варто. Тільки правильно продумані ігрові форми з використанням виключно матеріалу занять допомагають навчатися цікаво, невимушено.

 

 

 

Серія 1.

 

НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

 

І. Голосні звуки і букви

1. Звук [a] і букви А, а

Голосиста буква А

Наш букварик відкрива.

Не одна вона іде,

А всю азбуку веде.

                                А.Гринько

2. «Зустріч з буквами»

Сів читати у дворі

Гарні букви в букварі!

Ця хвостата, ця вухата, –

Чи то птиці, чи звірята?

                      Раптом вітер-мандрівник

                      На буквар дмухнув і зник.

Вітер букви здув.

Як стій!

Я услід побіг мерщій.

Обручем буква О

Шляхом покотилася.

Підстрибнула – у вікно

Сонцем задивилася.

                                                 О.Сенатович

3. Казка «Звуки й букви»

Звуки і букви живуть за своїми законами.

  • Чому вирішили, що А займе перше місце в алфавіті, а я – останнє?

[A] – найважливіший звук у мовленні. За день стільки слів ви скажете з цим звуком. [A]великий трудівник. Людина народжується з а-а-а. Мама колише дитину: а-а-а!!! Свої почуття висловлюємо: «А – забув», «А – боляче», «А – згадав». Тому літери вирішили поставити   А попереду в алфавіті.

Я – викрикувало, як от ви інколи. Букви й поставили я на останнє місце.

И – не бути тобі великою буквою. Ні ім’я, ні речення починати. Завжди викрикувала, наперед вискакувала, правил поведінки не виконувала.

Х – реготуха. Ха-ха, хі-хі. Сміх та й годі.

Голосні звуки. При їх вимові нічого не заважає. Творимо ці звуки завжди тільки голосом. Вони найголосніші, утворюють склад, приймають на себе удар. Всі голосні звуки можуть становити окреме слово, крім и.

 

4. Озвучення кожної букви пісенькою Аліни Басової на слова Марійки Підгірянки «Голосні звуки»

О-о-о -

Яєчко одно

Знесла курочка чорненька.

Знайшла дівчинка одненька

 

О-о-о -

Яєчко одно.

А-а-а,

А яблучка два,

Два яблучка червоненькі

Несе донечка для неньки,

 

А-а-а -

Аж яблучка два.

 

И-и-и,

А хлопчики три

В калабаню упали

І всі разом кричали —

 

И-и-и —

Тих хлопчиків три.

 

І-і-і -

Лошачки малі,

Є у них чотири ніжки,

Коло воза ідуть пішки —

 

І-і-і -

Лошачки малі.

У-У-У-

Песик на шнурку,

Цуценяток п'ять кудлатих

Полягало біля хати.

 

У-У-У.

Песик на шнурку.

 

Е-е-е,

Де то мама, де?

Нема мами, пішла в поле,

Там бур'ян на ниві поле.

 

Е-е-е,

Ось вже мама йде!

 

А-а-а,

Котика нема.

Е-е-е,

Де наш котик, де?

У-у-у,

Мишку з’їв малу.

І-і-і,

він спить на печі.

И-и-и,

має гарні сни.

О-о-о,

Не будіть його.

 

ІІ.  Лінгвістичні казки

 «Чому «и» лише маленька»

Було це давно, коли ще літери ходили до школи. Вчив їх добрий чарівник. Та «и» не вміла добре поводитися на уроці: штовхала своїх подруг по парті, ходила без дозволу класом, а на перерві бігала з криком коридорами. Поводила себе як маленька. Набридло це всім, і літери попрохали чарівника, щоб він провчив пустунку.

 – Якщо ти не хочеш себе поводити чемно, як личить великій літері, – сказав їй чарівник, – залишайся завжди маленькою: ні в одному слові ти не будеш першою, ні одне ім’я не буде починатися з тебе. Ти ніколи не станеш великою.     

 

Абетка

Одного разу синички, снігурі, шишкарі й горобчики гралися в лузі у піжмурки.

Ховаючись від хлопчика-горобчика, маленька синичка побачила загублену кимось цікаву ілюстровану книжечку. Вона вмить скликала усіх птахів. Птахи переглядали її, малюнки були яскравими і цікавими. Птаство було у захваті. Книжечка їм дуже сподобалася. Але, крім малюнків, вони ще бачили дивні надписи, які ніхто з пташок не зміг прочитати. Усім їм цікаво, що ж там написано. Вони вирішили покликати Сову-Розумницю. Вона їм прочитала її, а пташки уважно слухали. Виявилося, що це була «Абетка». Дуже захотілося птахам навчатися у Лісовій школі. Наступного дня учнів на галявині побільшало. Злетілися на урок навчання грамоти хлопчики-горобчики, снігурі й синички, поважні шишкарі. За одну лише зиму опанували грамоту птахи.

І, відлетівши в теплі краї, навчили грамоти тамтешніх птахів. Нині вони, щороку прилітаючи на зиму, щиро дякують Сові за науку.

 

Звуки і букви

 

         В одному царстві жила Чарівниця-Фея. Вона була дуже розумною, розсудливою і гарною.

Одного дня Чарівниця-Фея прогулювалася алеєю. А поруч чудовий замок Звуків. Коли вона наблизилася до цього замку, то почула галас і шум. Чарівниця-Фея зацікавилася гамірним життям мешканців. Вона вирішила відвідати замок негайно. Тільки-но відчинила двері, як назустріч до неї вибігли Звуки. Вони благали назвати найголовнішого серед них. Чарівниця відразу призначила старшим М’якого знака. Вона призначила букву, яка ніколи не буває звуком, і тому має він бути головнішим. Він зміг вирішувати спірні питання у Фонетиці. М’який знак спочатку поділив звуки на голосні і приголосні. А приголосні – на тверді й м’які.

Від того часу кожен із звуків знав своє місце. І вони більше ніколи не сварилися між собою. А й досі поживають у замку Рідної мови у мирі та злагоді.

 

6. Історія про виникнення букв

Було дуже-дуже давно. Люди жили в печерах. Але спочатку в печерах жили ведмеді. Пройшло багато років і люди виселили ведмедів з печери і оселилися в них самі. Побачили люди на стінах своїх нових осель якісь таємничі знаки. Як виявилося, нічого таємничого в цих знаках не було. Це були подряпини, які залишили ведмеді, коли гострили свої кігті об стіни печер. Люди зрозуміли, що на рівній поверхні можна надряпати якесь зображення. З того часу і почала виникати на планеті писемність. Але за допомогою малюнка неможливо було розповісти про все. Виникла необхідність у буквах. Перші букви були незвичайні: літери-малюнки. Наприклад, малюнок лева означав букву «ел», орла – «о». Минуло багато років,доки люди замінили складні малюнки буквами.   

 

Серія 2.

 

ПОВТОРЕННЯ  І УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ ПРО ЗВУКИ І БУКВИ

І. Звуки і букви

 

ЗВУКИ

 

БУКВИ

вимовляємо і чуємо

бачимо, читаємо, пишемо

ГОЛОСНІ

 

ПРИГОЛОСНІ

 

ІІ. Українська абетка

1. Абеткова пісенька

Абеткову пісеньку

Весело співають.

Абеткову пісеньку

Треба добре знать.

А, Бе, Ве

Коник у траві живе,

Ге, Ґе, Де, Е

Мама донечку веде,

Є, Же, Зе

По стежині жук повзе,

И, І, Ї і Й

Гріється на сонці змій,

Ка, еЛ, еМ

Лисенятко під кущем,

еН, О, Пе

песик носиком сопе,

еР, еС, Те

в полі житечко росте,

У, еФ, Ха

Я сміюся – ха-ха-ха!

Це, Ча, Ша

Кіт в дорогу вируша,

Ща, Ю, Я

Гарна пісенька моя,

Знак м’який Ь

Помічник він мовчазний,

Не мовчи, а абеточку учи.

 

2.Загадки:

а) У вимові завжди чисті

Звуки ми, ще й голосисті,

Небагато нас, а все ж

Без нас слова не складеш. (Голосні звуки)

 

б) Чорні криві,

Від роду німі.

А стануть у ряд, –

Враз заговорять. (Букви)

 

в) Коли хочеш ти читати,

то мене повинен знати.

А коли мене не знаєш,

то нічого не вгадаєш. (Азбука, абетка, алфавіт)

 

г) З однієї ми родини

Від Андрія до Ярини.

Як по одному, самі,

Ми буваємо німі.

Хоч і маєм різні назви

Й добре знаєте всіх нас ви,

Певним станемо рядком –

Заговоримо ладком.

Ми – писемності основа,

А без нас ніхто ні слова!

Що це таке? (Алфавіт)

                            Д.Білоус

 

 

ІІІ. Голосні звуки

Учу я звуки голосні.

Чому так весело мені?

Бо вчу я звуки голосні.

Їх рівно шість. Я всі назву:

А, І та Е, О, И та У.

                     І.Січовик

 

 

ІV. Приголосні звуки

1. Казка про голосні і приголосні звуки

        За високими горами, за синіми морями, у таємному паперовому палаці жила-була королева Мова зі своїми придворними звуками.

Жили вони в дружбі й злагоді доти, доки один з придворних не крикнув: «Брати мої, я найпотрібніший, найкорисніший звук для людей, а ви всі нікому не потрібні!»

Що тут сталося. Звуки обурилися. Кожен став себе розхвалювати.

  • Я найголовніший, найкругліший, мене дуже легко вимовляти, – запевнює всіх звук [о].
  • Ні, я найважливіший,  – обурився звук [ж], – без мене не може існувати велика кількість слів.
  •  А я найширший, – шипить звук [ш].
  •  А я вмію ричати, – сердиться звук [р].
  •  А я найбашковитіший, – фиркає звук [ф].

Вони сперечалися так голосно, зчинився гамір такий, що прибігла королева Мова. Найкрикливіших і найголосніших, звуки [а], [о], [у], [е], [и], [і], вона назвала голосними, а інших, тихіших і спокійніших, які завжди погоджувалися з голосними, – приголосними. Приголосні звуки не кричали і співали, як голосні, але теж гомоніли: пихкали – п-п-п, шипіли – ш-ш-ш, свистіли – с-с-с, фиркали – ф-ф-ф.

Королева сказала їм, що кожен з них однаково потрібен і що тільки всі вони разом корисні людям. Потім вона запропонувала вимовити слово «фара» спочатку без голосних, а потім без приголосних, і всі почули спочатку тільки [ф-р], а потім [а-а]. Голосним без приголосних не обійтися.

Усім стало зрозуміло, що всі звуки важливі, необхідні, й що жити треба дружно. Із звуків складаються слова, люди їх вимовляють, об’єднують у речення, за допомогою яких спілкуються між собою.

З того часу звуки уже ніколи не сварилися.

 

2. Вірш про приголосні звуки

Приголосні звуки згідні:

Шелестіти, шепотіти і свистіти,

Навіть фиркати й шипіти,

Та не хочуть нам співати –

Це усі повинні знати.

 

3. Гра «Розрізняй мене» (на дошці таблиця). Чітко прочитайте.

[б-п]

ба-па       бас-пас

бо-по      болото-полоти                                      гриб-грип

бу-пу      бути-пусто                                            куб-куп

бе-пе       берег-перед                                          губ-гуп

би-пи      бити-пити

 

 

[дь-ть]

дя-дя       дати-дядько                                    Зроби діло до неділі.

до-дьо     добрий-дьоготь                             Недалеко від будинку є колодязь.

ду-дю     Дусю-Володю                                Думай про Володю.

ди-во     дим-дім                                            Діти пишуть диктант.

                                                                        Я читав про диких ведмедів.

[з-с]

за-са       завод-сарай                                    Сава сам пішов у сад.

зо-со      зорі-сом                                          Біля сосни сидить Семен.

зу-су      зуб-суп                                           Землетруси бувають різної сили.

зе-се       зебра-сестра                                  На сливі сухий сук.

зи-си      зима-сито                                      Зелена ягода кисла.

[ж-ш]

жа-ша      жаба-шана                                     З добрим дружить, 

жо-шо      дружок-мішок                               а лихих стережись.

жу-шу      жук-шуба                                      Ой чого ти, жайворонку,

же-ше      кожен-шерсть                               рано з вирію вилітав?

жи-ши     жито-кошик                                  Раз обпечешся – другий

                                                                        раз остережешся.     

[г-к]

га-ка       галка-кава                                    Кава – смачний напій.

го-ко      голуб-кошик                               Михайлик нагодував гусей і курей.

гу-ку      гуси-кури                                     Голуби з кошика клювали ягоди.

ге-ке       герой-кепка                                 Володя кинув гирю.

ги-ки      гиря-кинув

 

[з-с]

зі-сі       Зіна-сіно                                       У сітку попався сьомий карась.

зя-ся      зять-сять                                      Кузьма везе козу на возі.

зю-сю    зюйд-всюди                                Солдати склали присягу.

зьо-сьо  князь-сьогодні                            Зіна враз розгадала загадку.

[дж-ч]

джа-ча     чайка-джаз                             Над морем кружляють чайки.

джо-чо     чорнило-джойстик                Над морем        

джу-чу     чудо-джура                            Там вони чудом ловлять рибину.

дже-че     чесно-джем                            Нас пригощали смачним джемом.

джи-чи    чисто-джин                 

 

[дз-ц]

дза-дзо-дзю-дзе   цап-вівця   кукурудза      Дзюрчить підземний струмок.

ца-ця-цу-цю-       цуценя-ланцюг    дзот      У цирку виступали зайці,лисиці.

ци-ці-цо-цьо        цибуля-ціпок дзюрчить    У саду розцвіли настурції.

                              цокотуха-цьомати

 

V. Позначення м’якості приголосних знаком м’якшення

1. Казка

М’який знак часто нахвалявся:

  •  Я такий м’який, такий добрий. Зі мною радісно й приємно усім. Буває приголосний такий твердий, такий сердитий, а варто мені стати  з ним поряд, як він відразу пом’якшуються.
  •  Киш, хвалько, – зашипіли [ж], [ш], [ч]. М’який, добрий. Та ти жодного звука передати не можеш. Ти всього-на-всього знак. 
  •  Краще не передавати жодного звука, ніж так шипіти, як ви, злючки-колючки! – вигукнув з обуренням м’який знак. І з того часу ніколи більше не ставав біля шиплячих.

 

2. Метаграма

Лінивому не розгадати ніколи,

кмітливому на відповідь – хвилина.

А буде наша загадка така:

три букви означають те, що й поле,

додати м’який знак – і вже тварина

з родини олені, струнка й прудка.

Які це слова? (Лан – лань)     

 

VІ. Апостроф

1.  Лінгвістична казка «Апостроф»

         Мандруючи Царством Мови, Чарівна Фея не один раз хотіла завітати до замку на березі моря Знань.

Та ось настав день, коли вона потрапила туди. На порозі вона зустріла Апострофа. Ім’я цього царевича видалося їй зовсім незнайомим. Він був поважним, дуже гарно одягненим і добрим. Запросивши до замку Фею, він вразив її своїми розповідями про дружбу з буквами. Адже серед букв у цього красеня справді виявилося багато друзів. Він розповів Феї, що любить робити приємне буквам я, ю, є, ї. Бо коли у словах він стає перед ними, після букв б, п, м, ф, р, то ці букви мають честь позначати два звуки. Хоча при переносі слів він не відокремлюється від приголосних, біля яких стоїть.

         Фею здивували послуги Апострофа. Вона побажала йому і надалі залишатися у добрих стосунках з я, ю, є, ї.   

 

2. Вірш-загадка «А хто я такий?»

Я такий же, як знак розділовий,

І відомий шкільній дітворі,

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лише написати ім’я –

Зразу стану потрібний і я.

              Д.Білоус

3. Лічилка

В’юн, хом’як, пір’їна, в’ється,

Знак апострофом зветься.

 

4. Вірш

В’юн, хом’як, пір’їна, в’ється –

Знак апострофом зветься.

П’ять цукерок з’їв хом’як –

Дуже симпатичний знак.

         О.Кононенко

 

 VІІ. Дж, дз

 

1. Вірш-загадка

Це всі повинні знати:

нас не можна роз’єднати.

Відрізняємося ми чим?

Літер дві, а звук один. (Звуки дж, дз)

 

Серія 3.

Мова і мовлення

 

І. Усне і писемне мовлення

1. Казка «Про мову і мовлення»

Жили в давнину три брати, займалися вони мисливством. Одного разу, полюючи, перейшли вони межу своїх володінь і потрапили в царство злого чарівника. Той захопив їх у неволю і придумав усім жорстоку кару: одного зробив сліпим, другого – глухим, а третього – німим.

Першим прийшов додому сліпий брат, пізніше повернувся глухий, а третій втратив дар мови і не зміг повернутися додому…

2. Схеми

                 звуки

                 слова                                                               спілкування

        Мова        сполучення слів                  мовлення           письмо

                 речення                                                           читання

                 текст

Усне мовлення

Писемне мовлення

Говоримо і слухаємо

Пишемо і читаємо

3. Вірші про мову

  1. Вивчайте мову українську –

дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

прекрасну, милу і чудову,

як материнську пісню колискову.

                              А.Каніщенко

  1. Як нема без зірок небозводу,

         Як блакиті без сонця нема,

         Так і мови нема без народу,

         І народу без мови нема. 

                                              В.Забаштанський

  1. Люби, шануй, піднось до зір

         Цю українську мову.

         Нема солодшої – повір,

         За неї пречудову.

         І тихо мовляться слова,

         І шепче зірка вечорова,

         І чути, як засина трава

         У колисковій рідній мові.

  1. О, рідне слово! Шум дерев,

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів ланів широких,

Дніпра між ними левиний рев.

                                              Олександр Олесь

  1. Мово українська, мово моя мила,

Ти уся із співу весняних дібров.

Ясна, як усмішка, чиста – як сльозинка.

Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе, мово, так горнуся щиро,

У слова вслухаюсь рідні і прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво –

Ти моя молитва в радості й журбі.

                                                   Л.Лужецька

  1. …Мова, наша мова, –

Мова калинова.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова.

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва…

Тож вивчимо мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

                                                                                      Б. Рибчинський

  1. Учись, мій хлопче, відмінником будь,

Люби і поля, і діброви!

І де б ти не був, де би жив, не забудь

Своєї вкраїнської мови.

                                В.Сосюра

  1. Пісня «Наша мова – світанкова»

(Муз. О.Морщавки, сл. Г.Бідняка)

1. Українська наша мова

Повсякчасно на вустах.

Чародійна, барвінкова

І співуча, наче птах.

Приспів.

Любим нашу рідну мову

                                      І не зрадимо її.

                                      Нашу мову світанкову

                                      Знають навіть солов’ї.

2. Рідна мова   завжди з нами

У ромашковій красі…

Розмовляє нею мама,

Розмовляємо ми всі.

ІІ. Вірші

1. Вірші про книгу

  1. Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

                        Іван Франко

  1. Вчіться, діти! Мудра книжка

Скаже вам чогось багато

З того, що колись було

І посіяно, й пожато.

                       Яків Щоголів

 

 

  1. Не бруднити книжки

Це була чистенька книжка,

А тепер брудна вже стала.

Може, киця, може,

Мишка уночі її читала?

Чуєш, кицю? Чуєш, мишко?

Не годиться так робити!

Як читати хочеш книжку,

Спершу лапки слід помити.

 

                                                                                      Г.Чорнобицька

2. Загадка про книжку

  1. Бачить – не бачить, чути – не чує,

мовчки говорить, добре мудрує.

Кривду соромить, правди навчає;

часом жартує, всіх звеселяє.

Люба розмова, – будемо, діти,

з нею довіку жити-дружити. (Книжка)

 

ІІІ. Слова ввічливості 

1. Вірші про слова ввічливості

  1. Сію дитині в серденько ласку.

Сійся-родися ніжне «будь ласка»,

вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе –

слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!», «Світлої днини!» –

щедро даруй ти людям, дитино!

Мова барвиста, мова багата,

рідна і тепла, як батьківська хата.

                                                  В.Гринько

 

  1. Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче!

     І в розмові їх вживаю

     З ранку і до ночі!

     «Доброго здоров’я, Галю!»

     «Добрий день, Олен6ко!»

     Ти до мене, я до тебе

     Звернемось гарненько!

     З добрим ранком всіх вітаю,

     Як іду із хати.

     І кажу всім «на добраніч»,

     Як лягаю спати.

   І «спасибі», й «дуже прошу»,

   «Вдячна вам», «будь ласка!»

   Словом радість всім приношу,

   Світ стає, як казка!

   «Всім привіт!», «Іди здорова!»,

   «Дякую красненько!» –

   Ось така чарівна мова

    Радує серденько.

    «До побачення вам, люди»,

    «Будьте всі здорові!» –

    Ці слова чарівні всюди

    Ви вживайте в мові!

2.  Гра «Закінчи речення»

Коли говориш – не … (горлань).

Слів поганих – не … (вживай).

На всі боки – не … (крутись).

Говори спокійно, чемна,

Спілкуватись тобі буде дуже … (приємно).

 

ІV. Текст

  • Текст – це зв’язна розповідь.

          Про усе на світі:

          Про погоду, школу, клас,

          Про природу і про нас.

          Ось види тексту нам для навчання:

          Розповідь, опис і міркування. 

 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

  • Будова тексту

Текст – немов будинок. Він має свій початок. Будинок починають споруджувати з фундаменту. Текст починають будувати з одного чи кількох речень, що становлять його початок, або зачин. У зачині коротко повідомляється те, про що йтиметься в тексті. Далі у будинку зводять стіни, у тексті – складають основну частину. З неї ми дізнаємося про основне, головне, про що хотів повідомити автор у тексті. Будинок завершується дахом. І в текстах має бути висновок. Це кінцівка тексту. 

 

 

Пам’ятай!

Текст можна поділити на абзаци. Абзац включає одне або декілька речень. Ці речення зв’язані між собою за змістом. Абзаци також зв’язані між собою за змістом. Кожний абзац починається з нового рядка.

  • Цікаво знати!

Абзац ще називають червоним рядком. Є такий вислів: «Пишемо з червоного рядка». Чому рядок, з якого починається абзац, називають червоним, а не білим або синім? А ось чому. У давні часи книги переписували від руки. Перед писарем стояло дві чорнильниці. У одній чорнило – чорне, а в другій – червоне. Весь текст писали чорним чорнилом, а коли починали писати нову сторінку, міняли пензлика і малювали гарний візерунок першої літери червоним кольором. Червоний рядок – це означало гарний рядок.

Отже, абзац – це частина тексту від одного червоного рядка до іншого.

  • Чи будь-яка частина тексту може починатися з абзацу? (Ні, тільки та, в якій є головна думка.)
  • Типи текстів

Розповідь

Опис

Міркування

Розказуємо про якісь події  (що робить особа або предмет).

 

 

Що сталося?

Що відбулося?

 

Розповідаємо, яким є предмет або особа.

 

 

 

Який?

Якщо хочемо щось довести або заперечити (чому предмет або особа така).

 

Чому?

 

Твердження

Доведення

Висновок

 

Серія 4.

Речення. Розділові знаки

І. Види речень за метою висловлювання та інтонацією

1. Таблиця

 

 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За інтонацією

 

           
     
 
 

 

 

 

 

 

Розділові знаки

 

                       
  Блок-схема: узел: .   Блок-схема: узел: !   Блок-схема: узел: ?   Блок-схема: узел: ?!   Блок-схема: узел: .   Блок-схема: узел: !
 

 

 

2. Вірш-порада

Спонукань не жди ніколи.

Своєчасно йди до школи.

Будь привітним до батьків.

Заступайсь за малюків!

                           К.Мухаммаді

3. Сила та роль знаків у нашій мові

 Відома історія з комою в реченні:

«Помилувати, не можна стратити»,

«Помилувати не можна, стратити».

4. Цікаво знати:

У світі відомі 2 найкоротших і найзмістовніших листи.

 – Відомий французький письменник Віктор Гюго, щоб дізнатися, як ідуть справи з його новим романом, надіслав листа, в якому був лише знак питання (?). видавець відповів також коротко й зрозуміло, поставивши в своєму листі до Віктора Гюго знак оклику (!).

Отже, справи з книгою йдуть добре. Оце і є найкоротші й найзмістовніші листи, які тільки знайшло людство. Виходить, можна спілкуватися й розділовими знаками.

 

5. Лінгвістична казка

У царстві Мови чого тільки цікавого не зустрінеш.

Але одного разу Феї довелося запримітити невеличкий будиночок обабіч алеї. Він був охайний, гарно прибраний. Фея захотіла зустрітися з господарями цього дому. Господарі виявилися дуже чемними. Вони запросили Чарівницю до будинку. Пригостили чаєм з м’ятою та материнкою. І стали знайомитися з гостею. Першою вийшла Пані Крапка, яка розповіла, що вона завжди є закінченням розповідного речення, а її друзями виявилися знаки Оклику і Питання. Вони були справжніми джентльменами, бо часто пропонували місце Крапці. Непримітними були Тире і Знак переносу. А паняночка Кома була такою чепурною! Вона часто зупиняла деякі слова в реченнях. Вельмишановна Велика буква розповіла про свою місію на початку речення.

Дуже сподобалося Феї гостювати у Розділових знаків. Особливо зачарувало їхнє злагоджене життя. І досі вони насолоджуються ним.

 

ІІ. Розділові знаки

 

1. Крапка

а) Вірш

Я крапка ледь помітна,

Та дуже я потрібна.

Переді мною ти голос занижуй,

А після мене підвищуй.

 

б) Вірш-загадка

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню,

А при читанні, коли треба,

Й людини мову зупиню… (Крапка).

                                         Д.Білоус

 

2. Знак оклику

Що за знак – стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

Спонука до поклику,

Хто ж бо він?.. (Знак оклику).

                                      Д.Білоус

Там, де бачиш ти знак оклику,

Читай піднесено, захоплено.

 

3. Знак питання

а) Якщо ти бачиш знак питання:

Не приховуй своє здивування.

б) Загадка

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

А сам ні пари з уст – мовчок!

Що це таке?.. (Знак питання).

                                     Д.Білоус

4. Кома

Там, де кома, пам’ятай:

Читаєш – трішки зачекай. 

 

ІІІ. Члени речення

Загадка про головні члени речення

Що за дивнії два слова –

Всього речення основа?

Перше того називає,

Хто чи що в нім виступає.

 

А що робить хтось чи щось,

Другий член розповідає.

Хто загадку розгадає,

Хай правицю підіймає!

(Підмет і присудок)

 

       
   

Члени речення

Відповідають на певне питання

 
 

Головні члени речення

 

 

 

 

 

 

                                                           Підмет                       хто? що?  ________

                                                          Присудок                  що робить? ======

 

Другорядні

усі інші члени речення

 

Серія 5.

Слова. Значення слова

 

ІІ. Слова, що мають декілька значень

1. Послухайте текст і скажіть, між ким могла відбутися така розмова

- Яка я гарна, – сказала одна. – Мене вкриває шовкова трава і змивають хвилі.

- Зате я дуже гостра і можу знищити твою шовкову траву, – відповіла друга.

- Чим ви хвалитесь? – промовила третя. – Ось я буваю і чорною, і русою, і золотою, а маю однакове з вами ім’я. (Коса).

 

2. Загадка «Хто я?»

  • В нас однакове ім’я.                        

         А скажіть, хто брат, хто я?

         Я кажу: «З дерева лечу»,

         Каже брат:

         «Поштою мчу». (Лист)

  • Журавлиним я буваю,

         А деколи й пісні співаю.

(Ключ журавлів,              скрипковий        ключ)

  • Я на дереві гойдаюсь.                      

Я в конверті відправляюсь              

         Я не він. А він не я.                         

          Спільне в нас лише ім’я.                 

          (Лист дерева, лист в     конверті).

  • Я воду закриваю.

Я вантажі піднімаю.

          Я не він. А він не я.                         

          Спільне в нас лише ім’я.                 

          (Кран для води, підйомний    кран).

  • Він замок відкрити може

І закрутить легко гайку.

Чарівник вам допоможе

Відгадати цю загадку.

         (Гайковий ключ, ключ

          від     дверей.)

 

  • Завжди двері відмикаю,
  • У зошиті з письма

Я коса чи пряма.

І креслити, і мріяти.

А якщо треба, враз

Шикую школу, клас.  (Лінія)

 

  • Можу все тримати я,

         журавлиним я буваю.                              Можу все писати я.

         Я не він. А він не я.                                  Я не він. А він не я.                  

         Спільне в нас лише ім’я.                         Спільне в нас лише ім’я.

         (Ключ, що відмикає замок,                     (Ручка – орган людини

         та журавлиний ключ).                            та ручка для письма).

  • Я в небі весело сяю.                                 

Я тлю всю поїдаю.

          Я не він. А він не я.                         

          Спільне в нас лише ім’я.                 

          (Сонечко – зірка, сонечко – комаха).

 

  • Я – місце, де лежать товари,

звичайно, в тарі чи без тари.

А мій омонім є у слові:

один чи кілька звуків в слові. (Склад)

 

3. Вірш І.Січовика

Невидимий вітер, немов футболіст,

Ганяв по дорозі березовий лист.

Я слідом ішов через площу і міст,

На пошту відправити братові лист.

 4.  Вірш А.Свашенко

Косу дівчина плете,

На косі трава росте,

Пляж найкращий на косі.

Поки ще трава в росі,

Із косою йде на косу

Хлопець той, що трави косить.

ІІ. Слова, які звучать і пишуться однаково

З галявини багатозначних слів ми перейдемо в поле слів, які звучать і пишуться однаково, а щоб ми не заблукали на пшеничному чи ячмінному полі, нам допоможе пес Барбос. Ігор вирішив погратися з псом.

 

  1. Ну й охочий брат мій Ігор

          До усяких жвавих ігор.

Де яка у світі гра є,

Залюбки у неї грає.

 

  1. Граючись, Ігор побачив…

          У стоніжок по сто ніжок.

             Всі сто милися,

             Всі стомилися (Г.Бойко)

 

  1. Песик з поля волошку ніс

         І поранив собі ніс.

 

  1. Я візьму легенький прут,

         Пожену гусят на Прут.

Хоч купатиму не в милі,

Стануть чисті всі та милі.

 

  1. І сказала гордо мати:

         – Добре таку доньку мати:

         і піде зі мною в поле,

         а грядочку сама поле,

          вміє і пісні співати,

          пісні млинці випікати;

          дуже любить, як я шию,

обніме мене за шию,

просить на хвилиночку

дати голку їй і ниточку.

 – Я, мамочко, добре шию,

Я й сама усе зашию.

 – Коли візьмеш голку в руки,

ти пальчики не коли

 

  1. Досить руку мені жати!

Іди в поле жито жати!

           Коли вижнеш, повертайся,

            от тоді і привітайся.

  1. Дударику, нас  води

до джерельної води,

в полонину заведи,

танок, пісню заведи,

на сопілочці заграй

про Карпати – рідний край.

 

Прийшов на берег. Раптом став:

думав море, а то став.

Став дивитись, роздивлятись,

куди ж тепер йому податись?

Чи на Місяць через місяць,

чи на зорі на зорі?

 

ІІІ. Слова з прямим і переносним значенням

1. Казка про країну Лексикологію

Далеко-далеко за горами, за лісами, за полями і морями розкинулася славетна країна Лексикологія. Править цією країною Слово. Слова з прямим та переносним значенням служать помічниками правителя.

         Одного разу вони вирішили оглянути свої володіння. (Загадка, записана на дошці.)

 

В зеленім лісі побував

Якийсь художник – і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір.

 – Ти хто такий? – я здивувавсь. –

 Чому тебе не бачив досі?

–  То придивися, – хтось озвавсь, –

 І ти тоді побачиш …  (осінь).

 

Слово-правитель запросило Галинку-Осінь в гості у країну Лексикологію. Галинка погодилась прийти, але з умовою, що жителі країни визначать підмет і присудок у реченні:

В зеленім лісі побував

       Якийсь художник – і поволі

                                            Дерева перефарбував

                                            У золотисто-жовтий колір.

  • Чи справді художник перефарбував ліс?
  • В якому значенні вжиті слова побував, перефарбував?

     Галинка-Осінь махнула правою рукою, і брат-Вітер приніс осінній листок.

2.  Вірші

Якось вітер ніс листок

І прикульгував щокрок,

І щокрок відпочивав,

І листок на землю клав.

Так сердешний занеміг,

Ніби ніс він збіжжя міх,

Важко дихав і сопів,

Аж упав нарешті в рів.

Зринув хитрий вітрюган,

Свиснув, крикнув з-під небес,

І листок у хмарі щез.

                               (Д.Павличко)

  • Знайдіть слова в переносному значенні.

У великій книзі на столі

Прочитала по складах Марина:

«Найдорожча всюди на землі

                       золота хвилина».

Ось Марина в матері питає:

– Що таке хвилина золота?

                                  М.Чепурна

Шумлять, хвилюються жита.

Поглянь лише навколо –

Пшениця стигла, золота

Додолу хилить колос.

                                  Н.Забіла

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

                                  А.Малишко

 

ІV. Слова протилежні за значенням

 

1. Два брати

 

Два брати жили на світі.

Був один з них працьовитий,

А другий – ледачий дуже.

Слухай казку про них, друже,

Той хоробрий і правдивий,

Той брехливий, полохливий,

Той розумний, той дурний,

той великий, той малий.

День і ніч брати сварились

І ніколи не мирились.

Все, що перший будував,

Другий миттю руйнував.

Кожен рать повів свою,

Стрілись вороги в бою.

 

Із високим стрівсь низький,

На товстого йшов тонкий.

Стрів білявого чорнявий,

Огрядного – худорлявий,

На сумного йшов веселий,

На тендітного дебелий.

Ця кривавая війна –

Нині сива давнина.

Хоч брати вже помирились,

Після них слова лишились,

Дуже горді, незалежні,

Абсолютно протилежні.

В мові ці слова живуть,

Їх антонімами звуть.

                      А.Свашенко

2. Схема «Слово»

 

 

 

V. Будова слова

1. Лінгвістична казка

Будова слова

         Багато-пребагато Фея-Чарівниця відвідала різних будинків, замків  у царстві Рідної мови.

         Одного дня вона одержала запрошення на святковий бал до Будови слова. Їй дуже-дуже хотілося чимшвидше познайомитися з членами цієї родини. Адже про них вона давним-давно багато знала і чула. І ось настав довгоочікуваний день. Фея, причепурившись, подалася на бал.

         Зала була святково прикрашена. Поміж гостей вирізнялися: Корінь, Префікс, Суфікс, Закінчення і Основа. Вони були справжніми господарями дому. Намагалися з усіма бути чемними, пригощали усіх морозивом, кока-колою, кавою, чері, шоколадом. Танцювали, розважали гостей.

         Особливо багато уваги вони приділяли Феї-Чарівниці, адже вона до них прийшла вперше. Вона їм розповіла, що вона добра Фея-Чарівниця. Хоче, щоб усі жили у мирі, злагоді і любові. Корінь слова сказав, що він є основою усіх слів, а Суфікс і Префікс допомагають йому утворювати спільнокореневі слова. Закінчення похвалилось, що воно є змінною частиною слова. А основа слова є об’єднанням Кореня, Префікса і Суфікса. Фея пораділа за Будову слова. За мир і спокій у їхньому домі. Подякувала за запрошення на бал. Побажала і надалі жити їм однією сім’єю.

 

2. Віршовані правила

 а) Казка про будову слова

Не за синіми морями,

Не за дальніми лісами,

А в Словарику-країні

Жили-були поживали

Старий Корінь сивуватий,

Суфікс – добрий молодець,

Й Закінчення на кінець.

Були всі вони сусіди.

Жили мирно, не тужили.

І в Словарії, звичайно,

Поважали їх й любили.

Один одному служили

І слова нові творили.

Стануть – тільки подивись –

І читаємо ми: по-сад-ка,

Або, може, то за-ряд-ка,

Або - …, Або - …

Чудо, що не говори!

б) Закінчення слова

Якщо змінюєш ти слово,

То незмінна там основа.

Ту частину, що міняли,

Ми закінченням назвали.

 

3. Корінь

 

У дерева могутнього,

У лагідної квітки

Обов’язково корінь є.

Запам’ятайте, дітки.

Та якщо корінь відірвати,

Чи шкоду з ним зробити,

Не буде дерево стояти,

Не зможе квітка жити.

Не тільки корінь у рослини –

у слові теж він є…

через слова, через віки

несе він значення своє.

Батько, батьків, Батьківщина.

Діти, діточки, дитина.

Ось росте, зрости, зростав.

Веселився, звеселив…

 

4. Корінь

Я у кожній деревинці,

Квітці, кущику, травинці.

В класі на уроці мови

Ти побачиш мене в слові. (Корінь.)

 

5.  Суфікс

Суфікс всім нам допоможе.

І повинен знати кожен:

Після кореня стоїть

І нові слова творить.

 

6.  Префікс

Я схожий на прийменник,

але із ним іменник,

а мене в гості корінь

до себе запросив,

щоб я із ним  з’єднався,

щоб я із ним здружився

і нові слова творив.

 

7.  Загадка

Ми віддавна і віками

Чесно дружимо з майстрами,

Які вміють нас так вжити,

Щоб нові слова творити. (Суфікс і префікс.)

8.  Гра «Творимо слова»

  • Прочитай слово Буквар.

В кінці слова живе -ар.

Якщо казки пише -ар,

Його звуть усі (казкар).

Коли байки пише -ар,

Тоді звуть його … (байкар).

На воротях стоїть -ар,

Тоді хто він? … (Воротар.)

Опустився в шахту -ар,

А тепер він хто? … (Шахтар.)                                                     

Ще й на кобзі грає -ар.

Люди звуть його … (кобзар).

Є слова: бджоляр, човняр,

І весляр, і ковзаняр,

Муляр, маляр і школяр –

Утворив їх суфікс … (яр).

Ось які слова чудові

Є у нашій рідній мові.

                                   Д.Білоус

 

  • Жив-був хлопчик-чарівник,

Називали його -ник.

Із простих звичайних слів

-Ник утворював майстрів.

Зупинився в лісі -ник

І з’явився там … (лісник).

А в садочок прийшов  -ник,

там з’явився … (садівник).

Є двірник, є будівник,

Пасічник і комірник.

Ці слова творити звик

Чарівник, що зветься …

(-ник).

9.  Дидактична гра «Листоноша»

      Матеріали для гри. Конверти (чи листівки) для кожного учня, на яких написане слово. Біля дошки 3 скриньки. На кожній – морфемна схема слів.

     Хід гри. Учень аналізує слово на конверті (складає його морфемну схему), підписує прізвище, виходить до дошки і вкидає свій конверт до потрібної скриньки. У кінці гри троє сильніших учнів (листоноші) перевіряють правильність «адрес».

 

VІ. Чергування голосних звуків у корені слова

1.  Вірш

Як чергуються голосні

В переливах слів ми раді

Відтінити тут одне:

Там, де і в закритім складі,

У відкритім – О та Е.

У закритім складі кінь,

У відкритому – коня.

Поміркуй над цим, прикинь –

Не поїдем навмання.

У закритім складі гість,

У відкритім – гостя жди.

У закритім складі шість,

У відкритому – шести.

Не кінець тут прикладам, –

ще раз вам викладем:

Лебідь – лебедя; обід – обода,

Невід – невода, чобіт – чобота…

А є й виняток: хобот – хобота.

Й ще сучасніший: робот – робота

                                (Д.Білоус)

2. Прислів’я (змініть виділені слова в прислів’ях так, щоб відбулося чергування звуків у коренях слів).

  • Удар забувається, а слово пам’ятається.
  • Хоч вовки коня з’їли, та ми воза не дали.
  • Водить за ніс, а правди не скаже.
  • За дурною головою і ногам важко.
  • Удар забувається, а слівце пам’ятається.
  • Хоч вовки коня з’їли, та ми віз не дали.
  • Водить за носа, а правди не скаже.
  • За дурною головою і ніженькам важко.

 

VІІ. Чергування приголосних звуків у корені слів

1. Віршоване правило

 

Наш пан Кухоль чухає

за вухом – вушком, ще й у вусі.

Ще й танцює він

ногами, ніжками, на нозі.

Вгору руку, рученьку підіймає,

у руці підказочку тримає.

 

VІІІ. Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в коренях.

1. Вірш

Яку писати літеру: Е чи И?

Все важливе в нашій мові.

Ось, приміром, річ така:

«Е» чи «И» писати в слові –

Часто сумнів виника:

сЕло чи сИло?

Якщо ясно, та не дуже –

Щоб уникнуть зайвих мук,

Ти під наголос, мій друже,

зразу став сумнівний звук:

сЕло – сЕла.

Звук виразно зазвучить,

Як писать тебе навчить.

                        Д.Білоус

2.  Казка «Хитрі близнюки, або ненаголошені голосні»      

Жили-були на світі двоє близнюків. (Показую малюнок двох хлопчиків. В одного на грудях буква И, а в другого – Е.) Одного звали И, другого Е. Вони були схожі один на одного, що часом, використовуючи це, любили жартувати. І тоді у багатьох словах замість И чувся Е, і, навпаки, замість Е – И. Так було і цього разу: в слові зима чувся [е]: з[иe]ма, а в слові село – [и]: с[еи]ло.

Та де не візьмись, з’явився дядечко Наголос. (Малюнок сердитого дядечка). Близнюки побоювались свого старого родича. І от тільки дядечко Наголос «погукав» близнюків, сталося диво: не лише близнюки стали на свої місця, а й самі слова змінилися: зими, се’ла.

І з того часу, коли близнюки починали бавитися, міняючись місцями у словах, з’являвся дядечко Наголос і швидко наводив лад.

 

ІХ. Правопис префіксів роз-, без-, з- (с-)

 

1. Віршовані правила

  1. Префікс роз- і префікс без-

         Ти пиши без букви «ес».

         Тільки «зе», ти добре знай,

          Роз- і без-, запам’ятай.

 

  1. «Зе» чи «ес» не поспішай.

         Правило скоріше згадай:

         Якщо х, п, т, ф, к

         Після префікса стоїть,

То нехай твоя рука

Префікс «ес» напише вмить.

А якщо там їх нема,

«Зе» - вагатися дарма.

 

2. Казка про силу дружби

(за мотивами азербайджанської казки «Сім лозин»)

Префікси роз-, без- складаються з 3-х дружних літер, тому вони сильні разом, і ніхто їм не страшний. Їхня остання літера «зе» стійко стоїть і нікому не поступається місцем, бо відчуває підтримку друзів.

Але коли «зе» залишається сама,  то і сили її немов покидають. І тільки вона де-небудь зустрічається з літерами к, п, т, х, ф, а вони приглушують вимову, як відразу ж перетворюється на с- (тане, як сніг на сонці).

Тому і в словах, корінь яких починається літерами к, п, т, х, ф, пишеться префікс с- (щоб їх запам’ятати, нехай діти пригадають дивного звіра – капетеха еф).

 

Х. Апостроф після префіксів.

1. Віршовані правила

 

  1. Якщо префікс у кінці

         Має звук не голосний,

         Перед я, ю, є, та ї

         Став апостроф та мерщій.

 

  1. Добре знаємо дотепер:

«бе», «пе», «ве», «ем», «еф» та «ер»

твердо вимовити слід,

         бо апостроф там стоїть.

         Далі я, ю, є та ї

(тягнуть звуки два свої).

 

       
 

Апостроф

(ставиться для позначення роздільної вимови)

 

 
   
 

 

 

 

 

 

 

 

 

       
   

Я           Ю       Є          Ї

        [йа]          [йу]      [йе]       [йі]

які позначають два звуки

 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Казка про апостроф

Літнього дня зібралися префікси на лісовій галявині біля джерела. Ті, що з рятувальним кругом – голосним звуком на кінці – вирішили покупатись, а префікси з приголосним звуком в кінці залишилися і затіяли гру в квача. Префікси з кінцевим приголосним так весело бігали, сміялись, що почули букви я, ю, є, ї.

Вони вийшли з лісу і заявили: «Ми теж будемо з вами гратися». Порадилися префікси і відповіли: «Ми не візьмемо вас до гри, бо ви не вмієте ввічливо просити». А щоб букви я, ю, є, ї не заважали, префікси, що закінчувалися на приголосний звук, поставили після себе апостроф. Виставили букви я, ю, є, ї аж чотири звуки [й]. Та апостроф надійно стоїть на варті.

Апостроф на сторожі,

Де префіксів сім’я.

До них він не пускає

букви я, ю, є, ї.

 

Серія 6.

Частини мови

І. Лінгвістичні казки про частини мови

1. Казка

  1. Дуже давно, коли люди вже вміли говорити, але ще не вміли читати і писати, існувало на світі велетенське невидиме царство – царство слів. І правителькою там була Цариця Граматика. Слова постійно працювали і метушилися: бігли то на промову, то в суперечку, то в поезію, і кожне займало своє місце в реченнях.

  Та якось слова засперечалися, хто з них найважливіший і найпотрібніший людям. Назрівав великий бунт.

         Але мудра Цариця Граматика не могла допустити ворожнечі у своєму царстві. Отож, вона скликала і наказала спочатку вишикуватися в ряд словам, що дають імена (назви) предметам. Вони відповідали на питання хто? або що?  

Цікаво, що іменники тоді шикувалися найдовше. Як ви гадаєте, чому? Розкриваю вам  секрет: тому, що іменник – це найчисельніша частина мови. У словнику української мови, що складається з 11 томів, налічується 135 тисяч  слів, і половина цих слів – іменники. Ось яка велика, могутня, незрівнянна за чисельністю частина мови – іменник.

         Отож,як усі іменники вже вишикувалися, Цариця Граматика наказала словам, які вказують на ознаки предметів, вишикуватись у другий ряд. Так красиво стали вряд всі слова, що називають ознаки предметів і відповідають на питання який?  яка? яке? які? Це всі прикметники.

         Потім – слова, що означають дії предметів, і так далі.

         Розумна правителька вишикувала всі слова у 10 довгих рядів. І досі в українській мові всі слова поділені на 10 части мови, і такий поділ є справедливим.

  1. Давним-давно слова жили-поживали всі в одному чудовому будинку. Він все з кожним днем ставав тіснішим,бо поповнювався новими словами.          

І ось одного дня слова забажали, щоб Фея-Чарівниця попросила у власника маєтку побудувати менші будиночки і їх розселити. Так і сталося. Побудовані будівлі одержали назву «Частини мови», а кожен з будиночків одержали назви «Іменник», «Дієслово», «Прикметник». Значно меншими були будиночки «Прийменник» і «Займенник». І хоча словниковий запас і надалі збагачується, та все-таки жити окремо їм просторіше. А коли всі вони збираються у святковій залі, то утворюється справжній Бал Рідної Мови. Адже кожне слово, як особистість, чогось варте.

 Нехай завжди звучить рідна українська мова! 

2. Вірш

Частини мови

Іменник

Є в світі слів багато,

Але дорожчі всіх

Іменник: син, мати,

Оселя, дім, поріг,

А ще – слова «родина»

І ненька – Україна –

Не забуваймо їх.

Прикметник

Мово, моя мово!

Мово кольорова!

Ой, яке барвисте

Кожне твоє слово.

Синій, червоненький,

любий, дорогенький,

Щирий, добрий, золотий –

Ось прикметник – я який!

Прикметник – це частина мови,

Без неї нам не обійтись.

Ти вслухайсь в слово пречудове,

Йому, як другові всміхнись.

Земля – ласкава, люба, рідна,

А сонце – щире, золоте,

А небо – лагідне й погідне,

Життя – прекрасне, золоте.

А очі в мами – добрі, ніжні,

А голос – чистий і дзвінкий,

А руки – теплі і надійні,

А погляд – сонячний ясний.

Усі ознаки називає

Прикметник як частина мови

І жодної не обминають

Слова ці, справді пречудові.

                              В.Лужецька

 

3. Пальчики-символи

- вказівний – іменник (коли ви були маленькими і бачили різні предмети,то запитували у мами: «Хто це? Що це?». І вказували цим пальчиком – він давав імена предметам);

-  середній – прикметник (до одного іменника можна підібрати багато прикмет, тому і цей пальчик, що означає прикметник, більший від попереднього);

-   безіменний – дієслово (двом пальчикам важко виконувати роботу, тому до них додається третій, а він любить «ходити» на роботу);

-   мізинчик – прийменник (як у нашій мові є невеликі слова за розміром, так і на нашій руці є маленький пальчик);

-  великий – числівник (додається ще один пальчик і отримуємо «5», а «5» -   це число, отже, і пальчик вказує на число п’ять);

-   тінь від вказівного пальчика – займенник (тобто це тінь від іменника або того, що стоїть за іменником);

- прислівник (стоїть за словами на звороті долоні, завжди незмінюваний, бо у цьому місці рука не згинається). (П. шк. № 12, 1994 р., ст. 21).

4. Вірш Дмитра Білоуса:

Іменник! Він узяв собі на плечі

велике діло – визначати речі…

                                           Ну а візьмімо назву – дієслово?

                                           Само підказує, що діє слово!

Прикметник дасть іменнику – предмету –

якусь його ознаку чи прикмет.

Числівник може визначить тобі

число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника

За кого він у мові? За іменника!

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражати при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

ІІ. Рід іменників

1.    Вірш «Рід іменників»

      – Слова: ім'я, вікно, узлісся і село

Замінимо займенником воно.

Галя, річка, група і зима –

Замінимо займенником вона.

Слова ж всі: вітер, світ, Вітя, стіл

Замінить займенник він.

Нам все про рід іменників

Потрібно добре знати,

Тож спробуємо правило

У схему записати:

2. Схема «Рід іменників»

 

Рід іменників

 

 

Чоловічий рід

Він, мій

іній

 

Жіночий рід

Вона, моя

зірка

 

Середній рід

Воно, моє

сонце

3.   Розповідь про Півника, Курочку та золоте яєчко

       Був собі Півник, іншим словом, щоб не повторювати одне й те саме слово, ми скажемо на нього: «Він». Півник (він) – це іменник чоловічого роду. (З’являється надпис під малюнком: (він, ч. р.)). 

він

чоловічий рід

– Замініть іншим словом слово Курочка  (вона). Курочка (вона) – іменник жіночого роду. (Прикріплюю надпис під малюнком: (вона, ж. р.))  

вона

жіночий рід

  •  Замініть іншим словом Яєчко (воно). Яєчко (воно) – іменник середнього роду. (Прикріплюю надпис під малюнком: (воно, с. р.))  

воно

середній рід

 

ІІІ. Відмінювання іменників

1.    Казочка про Півника, Курочку та золоте яєчко

      З нашого яєчка вилупилось маленьке Курчатко. І от одного разу воно потрапило у дивну історію. Ходило подвір’ям, шукало собі зерно. І не вгледіло, як заблукало: потрапило до кімнати, в якій стояло шість дзеркал, до того ж кривих. Курчатко злякалося і почало гукати – йому здавалося, що його дражнять: «Де мама? Немає мами! Пожаліюся мамі. Не бачили маму? Ходитиму лише з мамою. Я слухняний у мами! Мамо, мамо!

 

2.     Казочка про відмінки іменників

У славному царстві Частин мови, в графстві Іменника служили брати Відмінки і їх сестра Клична форма.

Називний відмінок відповідав за назву предметів і ставився до всіх з підозрою. Він весь час запитував: «Хто? Що?»

Родовий відмінок стояв на варті і допитувався: «Кого, чого немає  в царстві

Давальний відмінок розподіляв їжу між мешканцями і весь час чувся його голос: «Кому, чому скільки чого дати

А Знахідного відмінка завжди гукали на допомогу, коли треба було знайти що-небудь в царстві. Він з вигуком: «Кого, що треба знайти?». Завжди біг на допомогу.

Орудний відмінок керував графовим військом; він трішки недочував і перепитував: «Ким, чим, питаєте, керую

Місцевий відмінок відав транспортом. Він завжди знав на кому? на чому? перевозять вантажі в царстві.

А Клична форма прислужувала тоді, коли треба було когось погукати до його величності Іменника.

 

ІV. Прикметник

1.   Казочка про прикметник

Прикметник-боягуз виходить на прогулянку лише з іменником, міцно тримаючись за три мотузки – рід, число, відмінок

     Прикметник нагадує свата із «Сватання на Гончарівці», того, що весь час говорить: «Так-таки, так».

     Судіть самі. Іменник Ліс каже: «Я чоловічого роду». А прикметник Зелений і собі: «Так-таки, так, я теж чоловічого роду» і так далі.

 

2.   Вірш про прикметник

Що прикметник означає?                     і про місяць, і про сонце,                       

Він прикмети називає –                        ще й загляне у віконце.

всі ознаки визначає.                             Всі ознаки добре знає,

Розуміється на всьому:                          слово точне добирає –

на великому й малому,                         їх багато дуже має.

який смак в кого буває,                        Коли хтось про щось спитає,

і за кольором впізнає,                           тут же він відповідає:

і за розміром, і віком,                           - Яка мама? – Добра, щира,

яким саме чоловіком,                           і привітна, співчутлива…

почуття він розпізнає,                          - Який тато? – Сильний, мужній, 

про характер думку має,                       гарний, чуйний, дужий…

про красу і про вроду,                         Всіх ознак не перелічиш.

про навколишню природу,                  Перевір, якщо лиш хочеш.

 

V. Дієслово

1.  Вірш «Дієслово»

Дієслово – слово діє:

Ходить, робить, носить, сіє,

Слово плаче і радіє,

Усміхається і мріє.

Дієслово – слово діє:

Вірить, любить і жаліє,

Не злословить, не лукавить,

Серця ближнього не ранить.

Дієслово – слово діє:

Народилось і зоріє,

Розвивається і квітне,

Слово любе, слово рідне Л.Лужицький

 

2.      Людям всім давно відоме               Треба з ним завжди дружити,

Дивне слово – дієслово.                 З ним нам веселіше жити.

Дію виконати може                         Все, що хочеш, – в дієслові.

І в роботі допоможе.                       Це найкраще в нашій мові.

                                                                                         Т.Рило

3.      Початкова форма дієслова

Півуроку вже велась про неї мова, 

– Що робити? Що зробити? –

                                         нас вона питає.

Суфікс в ній ти і ть – кожен добре знає.

 

Блок-схема: узел: НФ4.     Не думай, що я неозначена,                               

        Тому, що нічого не значу я.                               Відповідає на

        Я часу й особи не маю,                                            питання                    

 

Що зробити?

Що робити?

Блок-схема: узел: -ти
-ть
        А дію завжди називаю.

 

 

 
 
 

 

 

                             Не вказує

 

       
   
  Овал: на час
на число
 

 

 

 

 

5.    Гра «Яку особу добре знаєш?»

Живемо, радіємо, співаємо

Яку особу добре знаємо? (І особу)

Уроки вчиш, а чи гуляєш,

Яку особу знаєш? (ІІ особу)

Шляхи у Всесвіт відкривають,

 

Шевченка в космосі читають,

Державі славу здобувають

Яку особу добре знають?

(ІІІ особу)

6.    Проблемне завдання

 –  Ой, ой допоможіть!

 –  Хто ж ти, дівчино?

Я – невеличка частка, ім’я моє Не. Я все заперечую, дружу з усіма частинами мови: іменником, прикметником, а особливо з дієсловом. Королева Граматики дала мені завдання, і ось я думаю над ним. Може, ви допоможете мені? Де ж мені ставати: окремо від дієслова чи разом із ним? Ось це завдання треба виконати і зробити висновок.

 

«Не» з дієсловами

 

Окремо

не знали

не говорили

не пишемо

 

У префіксі недо-

недочитав

недописав

 

 

 

Без «не» не вживаються

ненавидіти

нехтувати

неволити

7.       Не знаєш – не кажи.

Не вмієш – не роби.

«Не» з дієсловами –

окремо ти пиши!

8.    Вправа на розвиток логічного мислення (відгадати, назвати дієслова з не)

  • Яке поле не виореш? (Поле зошита).
  • Без чого хліб не спечеш? (Без скоринки).
  • Що іде і не вертається? (Час).
  • Хто не плаче, а сльози течуть? (Дощ).
  • Які ніжки не ходять? (Стола).
  • Який зуб не болить? (Пилки).

9.      Гра «Компютер»

 – Який код з’явиться на комп’ютері до кожного слова?

(За допомогою таблиці учні складають код).

Цифровий код

Час

Рід

Число

0

-

не має

-

1

теперішній

чоловічий

однина

2

минулий

жіночий

множина

3

майбутній

середній

-

 Наприклад:

Співаємо – 102, перебігла – 221, витрачатиме – 301, …

 

10.   Який час? Хвилинка-цікавинка

 

 – Я миюся, ти миєшся …                        – Який це час: я бігаю,

    Який це час, Федоте?                              ти бігаєш, він бігає,

 – Ну, раз ми з вами миємось –                   вони бігають?

    Виходить, що субота.                           – Велика перерва.

 

VІ. Займенник

 

1. Казочка про займенник

У палаці Королеви Мови зібралися усі піддані. Королева сказала, що Іменник захворів, його треба замінити.

  • Я! Я все зможу! Я скрізь встигну! – вигукнуло маленьке слово.
  • Як негарно вихвалятися, – похитала головою Королева.
  • Ми! – несподівано сказало Слово.
  • Ти! Ви! Він! Вона! Воно! Вони! Завжди готові йти на роботу замість Іменника – проказало Слово.

Так і досі живуть у дружбі й злагоді Іменник  та його «заступник» (не називаючи займенник), виручаючи один одного.

Нове слово – те, що «замість іменника», тобто займенник.    

 

2. Роль займенника (уникнення повторів)

                                             Вивчимо цю частину мови,

Вивчимо обов’язково,

Бо вона потрібна дуже

                               І мені, й тобі, мій друже.     (В.Лужецька)

Є добрий друг в іменника,

А звуть його займенник.

Як втомляться іменники

У реченнях стояти,

До себе звуть займенників

Від втоми рятувати.

3. Гра впізнай займенник

 

-  Назвіть займенник, який вказує на особу, яка говорить сама про себе. (Я).

- Назвіть займенник, який вказує на особу чи предмет, про який розповідають. (Він, вона, воно).

- Назвіть займенник, який вказує на особі, до яких звертаються. (Ви).

 

4. Цікаві слова

 

  • Який займенник складається з одної букви? (Я).
  • До якого займенника слід додати одну букву, щоб він перетворився у провалля? (Яр).
  • Які два займенника перешкоджають їздити дорогою? (Я-ми).

 

VІІ. Сполучник

 

Дуже скромну роль я маю,

Але слова в мові я сполучаю.

 

VІІІ.  Числівник

   1. У місто Ребусидія

        Всім варто завітати,

        І всі його загадки

        Вас прошу відгадати.

 

     2. Розгадайте ребуси

100лиця                                  пі2л

100ляр                                    г1а

о3мав                                     7я

с3бав                                      3буна

 

     3. Який числівник найбільший?

Мільярд, трильйон, квадрильйон, квінтильйон.

Але найбільшому числу назва – гугол, це число має позначку 10 в сотій степені (тобто число 10 треба помножити на десять 100 разів. Саме його написання зайняло б кілька сторінок, а величина – космічна).

 

Серія 7.

 

Весела граматика

 

1. Мовні загадки-жарти

 

  • Чи можна із слова доля, не змінюючи звуків, зробити дві співацькі ноти? («До» і «ля»).
  • Чи можна з кози зробити козака? (Коза+к).
  • Чого багато має золото, менше має озеро, ще менше море, і зовсім не має його річка? (Букву о).
  • Що мають береза, дуб, буряк, бук, яблуня, а не мають того ні клен, ні вишня? (Звук [б]).
  • Що знаходиться в середині школи? (Буква о).
  • Що стоїть між підлогою і стелею? (Буква і).
  • Чим закінчується зима і весна? (Буквою а).
  • Чим закінчується вечір і ніч? (Приголосним).
  • Що треба зробити, щоб майка злетіла? (Замінити [м] на [ч]).
  • Які алфавіти складаються з 6 літер? (Азбука, абетка).
  • З якої тканини можна зробити набір географічних карт? (Атла’с).
  • Як перетворити простий замок у великий і гарний будинок? (Змінити наголос).

 

 

 

 

 

 

 

Дата публікації: 11:49 31.01.2016